Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 904/2435/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Владимиренко С.В. - головуючого,

Демидової А. М.,

Шевчук С.Р.,

перевіривши касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_4

на постанову Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від 21.09.2016 року

та рішення господарського суду Дніпропетровської області

від 25.05.2016 року

у справі № 904/2435/16

господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Публічного акціонерного товариства

Комерційного банку "Приватбанк"

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю

"Українське Фінансове Агентство "Верус"

2. Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_4

про стягнення 30 146,79 грн.

та за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_4

до Публічного акціонерного товариства

Комерційного банку "Приватбанк"

про визнання недійсним договору

за участю представників:

позивача

(за первісним позовом) - ОСОБА_5

відповідача

(за первісним позовом) - 1) не з'явився

2) ОСОБА_6

позивача

(за зустрічним позовом) - ОСОБА_6

відповідача

(за зустрічним позовом) - ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 9 414,06 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 20 732,73 грн. пені.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, в свою чергу, в травні 2016 року звернувся до цього ж місцевого господарського суду із зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договору поруки № 80729ІFWW0572 від 11.11.2013 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2016 року у справі №904/2435/16 (суддя Рудовська І.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Дмитренко Г.К., Антоніка С.Г.), первісний позов задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" 9 414,06 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 20 732,73 грн. пені, 1 378 грн. судового збору; в решті первісного позову відмовлено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В касаційній скарзі Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів касаційної інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін та суддю-доповідача у даній справі, перевіривши матеріали справи, надану судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.03.2006 року між Закритими акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено договір банківського рахунку № IFWА5Н/5, згідно якого банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання) і здійснює його (їх) розрахункове і касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та умов цього договору. Відповідно до додатку № 7 від 29.07.2008 року до цього договору банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати овердрафтове обслуговування клієнта на підставі заявки на встановлення овердрафтного кредиту на картковий рахунок, що полягає в проведені платежів, здійснених довіреними особами клієнта з використанням корпоративних платіжних карток, понад залишок коштів на картковому рахунку клієнта № НОМЕР_1, відкритому в банку, за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, встановленого відповідно до п. 1.3. цього додатка, шляхом дебетування картрахунку, при цьому утворюється дебетове сальдо. Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків та винагороди в зазначені даним додатком до договору терміни. Ліміт коштів склав 10 000 грн. Овердрафтове кредитування клієнта здійснюється банком у межах ліміту і терміну, встановлених в пункті 1.3 цього додатку до договору, з періодом безперервного користування кредитом не більше 30 днів. Періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на картрахунку. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на картковому рахунку клієнта при закритті банківського дня. Зменшення чи зростання заборгованості по кредиту в цей період не впливають на зміну дати початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченні якого на картковому рахунку зафіксоване нульове дебетове сальдо. За користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на картрахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з диференційованої процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом і встановлений у розділі 4 цього додатка до договору.

В пункті 3.2 додатку № 7 до договору сторони домовились про те, що в силу статті 212 Цивільного кодексу України при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених цим додатком до договору, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі подвійної ставки річних інтервалу "16-30 днів" від суми залишку непогашеної заборгованості.

На виконання умов кредитного договору банком надано відповідачу-2 за первісним позовом кредит у розмірі 10 000 грн., який ним не погашено та станом на 03.03.2016 року борг останнього перед банком склав 10 230,80 грн. заборгованості за кредитом, 16 290,56 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 24 453,18 грн. пені.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Косівського районного суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості у розмірі 20 827,75 грн.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 29.06.2010 року у справі № 2-709/10р стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" 10 230,80 грн. заборгованості за кредитним договором № IFWА5Н/5 від 01.03.2006 року, 6 565,05 грн. відсотків, 311,45 грн. прострочених відсотків та 3 720,45 грн. пені.

Внаслідок невиконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 грошових зобов'язань за договором, банком в період з 12.03.2010 року по 03.03.2016 року нараховано відповідачу-2 за первісним позовом 9 414,06 грн. процентів за користування кредитом та 20 732,73 грн. пені, які є предметом спору у даній справі.

Водночас, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус" (поручителем) та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (кредитором) укладено договір поруки № 80729ІFWW0572 від 11.11.2013 року, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (боржником) своїх зобов'язань за договором № ІFWA5H/5 від 01.03.2016 року, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, зазначених в кредитному договорі. В пунктах 4, 5, 6, 8, 9 договору поруки передбачено, що за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку невиконання боржником будь-якого обов'язку, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов'язку. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений у письмовій вимозі кредитора впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги. Договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Сторони дійшли згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом п'яти років.

25.02.2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" надіслало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус" вимогу про сплату боргу, яка останнім залишена без відповіді.

В силу частини 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2016 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів.

10.03.2016 року опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус" у справі №904/769/16.

Згідно частин 1-4 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство. Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини 4 статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання. Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову. У разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності доказів звернення Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" у визначений законом строк із заявою про визнання його кредитором, судами попередніх інстанцій підставно відмовлено в задоволенні позову про стягнення спірної суми грошових коштів саме з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус".

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (статті 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України).

Задовольняючи первісні позовні вимоги про стягнення 9 414,06 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 20 732,73 грн. пені з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, місцевий господарський суд, встановивши факт неналежного виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором, послався на ті обставини, що факт отримання ним овердрафтового кредиту в сумі 10 000 грн. встановлений вищезазначеним рішенням районного суду, що, в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України, не підлягає подальшому доведенню, а тому позовні вимоги у даній справі про стягнення процентів за користування кредитом та пені саме з відповідача - 2 є підставними.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, апеляційна інстанція, погодившись з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову за рахунок відповідача - 2, виходила з інших підстав, зокрема, вказавши на те, що вищевказане рішення районного суду не набрало законної сили, проте банком на підтвердження факту користування Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 кредитним лімітом надано виписку по рахунку НОМЕР_2 за період з 29.07.2008 року по 03.03.2016 року і підприємець не спростував факту відсутності його обов'язку сплачувати заявлений розмір коштів, оскільки така відповідальність передбачена в пункті 5.1 додатку № 7 до договору, а саме: у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань: зі сплати відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 1.5, 1.9, 1.12.1, 3.1, 3.2, 3.3 цього додатку до договору; термінів повернення кредиту й інших витрат, передбачених пунктами 1.3, 1.4, 1.6, 1.7, 1.8, 1.9, 1.12.2, 1.12.4, цього додатку до договору, винагороди, передбаченої пунктами 1.10, 3.4, 3.5, 3.6 цього додатку до договору клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня.

При цьому, апеляційною інстанцією правильно спростовано доводи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 щодо пропуску строку позовної давності з посиланням на пункт 5.4. додатку № 7 до договору, згідно якого термін давності позову за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за цим додатком до договору встановлюються сторонами тривалістю 5 років, а останній платіж здійснений позичальником 25.11.2013 року у розмірі 500 грн., який спрямований на погашення відсотків.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій правильно залишено без задоволення зустрічні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки № 80729ІFWW0572 від 11.11.2013 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус", з підстав не доведення позивачем наявності ознак його фіктивності та порушення у зв'язку з цим його прав.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (стаття 234 Цивільного кодексу України).

В силу частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Оскільки чинним законодавством України та умовами оспорюваного договору поруки не встановлено обов'язку поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором і волевиявлення боржника під час укладення договору поруки не є істотною умовою договору поруки, а згідно приписів статті 626 Цивільного кодексу України порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя та безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються,з чим погодився Верховний Суд України у постанові від 20.02.2012 року у справі №6-51цс11, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки № 80729ІFWW0572 від 11.11.2013 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус".

З огляду на встановлення судами попередніх інстанцій факту порушення відповідачем - 2 обов'язку щодо своєчасного повернення кредитних коштів, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для притягнення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до відповідальності у вигляді стягнення з нього заявлених сум боргу по процентам за користування кредитом та пені, відповідає вимогам закону.

Відтак, під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності обов'язку відповідача сплатити позивачу заявлений розмір коштів не заслуговують на увагу у зв'язку з ненаданням останнім доказів на підтвердження спростування позовних вимог.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 року у справі № 904/2435/16 залишити без змін.

Головуючий суддяС.В. Владимиренко СуддіА.М. Демидова С.Р. Шевчук